Захворювання периферичних нервів
Лікування синдрому карпального каналу, кубітального каналу та інших синдромів защемлення нервів
Загальний огляд
Захворювання периферичних нервів охоплюють нерви поза головним і спинним мозком.
Alfabetik Filtre:
Пов'язані статті
Синдром зап’ясткового каналу
Синдром зап’ясткового каналу виникає внаслідок защемлення серединного нерва, що проходить у вузькому проході (зап’ястковому каналі) з боку долоні. Цей нерв забезпечує чутливість великого, вказівного та середнього пальців і половини безіменного пальця, а також керує деякими м’язами, що рухають великий палець. Коли нерв у цьому каналі перебуває під тиском, найчастішими скаргами є оніміння руки, яке посилюється особливо вночі, поколювання, а з часом — втрата сили й об’єму м’язів навколо великого пальця. Ризик можуть підвищувати повторювані рухи кисті й зап’ястка, вагітність, цукровий діабет, проблеми зі щитоподібною залозою та ревматичні захворювання. При ранньому виявленні полегшення можна досягти без операції — за допомогою шини, вправ і ліків; а в запущених випадках, коли нерв уражений виражено й стійко, розглядають операцію, що вивільняє зв’язку, яка защемлює нерв.
Синдром кубітального каналу (защемлення нерва в лікті)
Синдром кубітального каналу виникає внаслідок защемлення в цій ділянці ліктьового нерва, що проходить із внутрішнього боку ліктя. Це той нерв, який відповідає за відчуття «удару струмом», яке ми відчуваємо, коли вдаряємося ліктем. При защемленні виникають оніміння й поколювання в безіменному пальці (4-й палець) і мізинці (5-й палець), а також з внутрішнього краю кисті. Защемлення зазвичай посилюється при тривало зігнутому лікті (уві сні, під час розмови телефоном чи при опорі на лікоть). Це друге за частотою защемлення нерва після синдрому зап’ясткового каналу. Без лікування можуть розвинутися атрофія м’язів кисті й втрата сили; тому важливе раннє виявлення.
Синдром тарзального каналу (защемлення заднього великогомілкового нерва)
Синдром тарзального каналу (СТК) — це тунельна нейропатія, що характеризується защемленням заднього великогомілкового нерва та/або його гілок (медіальний підошовний, латеральний підошовний, п'ятковий нерв) під згинальним утримувачем (lacinate ligament) з внутрішнього боку гомілковостопного суглоба (позаду медіальної кісточки). Тарзальний канал — це фіброзно-кістковий канал позаду медіальної кісточки, утворений згинальним утримувачем, крізь який проходять задній великогомілковий нерв, сухожилки довгого згинача пальців, довгого згинача великого пальця та задня великогомілкова артерія. Синдром тарзального каналу зустрічається рідше, ніж синдроми карпального та кубітального каналів (поширеність ~0,5-1%) і часто є пропущеною причиною хронічного болю в стопі. У жінок зустрічається у 2-3 рази частіше й зазвичай виникає у віці 40-60 років. Етіологія багатофакторна: найпоширеніші причини — травма (перелом гомілковостопного суглоба, розтягнення), об'ємні утворення на кшталт гангліонової кісти чи ліпоми, варикозні вени, теносиновіт, тарзальна коаліція (кісткове зрощення), pes planus (плоскостопість) та надмірна пронація. Системні захворювання (цукровий діабет, ревматоїдний артрит, гіпотиреоз) та вагітність також є чинниками ризику. Задній великогомілковий нерв має три гілки: медіальний підошовний нерв (іннервує медіальну основу великого, 2 і 3 пальців), латеральний підошовний нерв (іннервує основу 4 і 5 пальців) та п'ятковий нерв (іннервує шкіру п'яти). Симптоми залежать від защемленої гілки нерва; при ураженні медіального підошовного нерва — печіння й оніміння з медіального боку підошви, при ураженні латерального підошовного нерва — скарги з латерального боку, при ураженні п'яткового нерва — біль у п'яті. Діагноз встановлюють за клінічним оглядом (тест Тінеля, феномен Валле, тест еверсії-дорсифлексії) та електрофізіологічними тестами (ЕМГ/NCS — подовження моторних і чутливих латентностей). Підхід до лікування може бути консервативним (ортез, НПЗП, фізична терапія, ін'єкція стероїду) або хірургічним (декомпресія тарзального каналу — відкрите або ендоскопічне звільнення); частота успіху операції становить 70-80%, а рання діагностика/лікування покращують прогноз.
Синдроми защемлення нервів
Синдроми защемлення нервів — це неврологічні стани, за яких унаслідок стиснення периферичних нервів анатомічними структурами розвиваються біль, оніміння та слабкість. Найчастіше трапляються синдроми зап'ясткового каналу, кубітального каналу та тарзального каналу.
Анатомія
Периферична нервова система складається з нервів, що простягаються до всіх ділянок тіла.