Дитячі захворювання
Лікування захворювань головного мозку та нервової системи в дітей
Загальний огляд
Дитяча нейрохірургія займається лікуванням захворювань у немовлят і дітей.
Alfabetik Filtre:
Пов'язані статті
Гідроцефалія в дітей (накопичення мозкової рідини)
Гідроцефалія дитячого віку — це серйозний стан, що виникає внаслідок надмірного накопичення спинномозкової рідини (СМР) у шлуночках мозку. За нормальних умов мозок щодня виробляє приблизно 500 мл СМР і всмоктує таку саму кількість. Гідроцефалія виникає внаслідок дисбалансу між утворенням і всмоктуванням СМР. Вроджена гідроцефалія розвивається до народження, тоді як набута може виникати після інфекції, крововиливу, пухлини або травми. Рання діагностика та лікування мають життєве значення для запобігання ушкодженню мозку та підтримки нормального розвитку. Без лікування підвищений внутрішньочерепний тиск пошкоджує тканину мозку, може призводити до затримки розвитку та стійких неврологічних порушень.
Мальформація Кіарі (мальформація Арнольда-Кіарі)
Мальформація Кіарі — це вроджена структурна особливість, що визначається опущенням мозочка, а іноді й стовбура мозку, через великий отвір у нижній частині черепа (отвір, крізь який проходить спинний мозок) донизу, у бік хребтового каналу. За найпоширенішого Типу 1 донизу зміщуються лише нижні кінці мозочка, і скарги здебільшого з'являються в старшому віці; у багатьох людей же скарг немає взагалі, і стан знаходять випадково на МРТ, виконаному з іншої причини. Тип 2 же поєднується з розщепленням хребта (spina bifida), більш виражений і зазвичай розпізнається при народженні. Це опущення може перешкоджати вільному руху рідини, що оточує мозок і спинний мозок (спинномозкової рідини), призводячи до розвитку заповненого рідиною мішечка всередині спинного мозку (сирингомієлії) чи накопичення рідини в мозку (гідроцефалії). У пацієнтів зі скаргами операцією, що звільняє місце в цій ділянці (декомпресія задньої черепної ямки), полегшують рух рідини й намагаються зменшити симптоми. Рання діагностика важлива для запобігання незворотному пошкодженню спинного мозку.
Арахноїдальна кіста (арахноїдальні кісти)
Арахноїдальні кісти — це доброякісні кістозні утворення, заповнені спинномозковою рідиною (ліквор), що виникають унаслідок роздвоєння шару арахноїдальної оболонки навколо головного або спинного мозку. Вони становлять приблизно 1% усіх внутрішньочерепних утворень і зазвичай є вродженими (первинна арахноїдальна кіста). Можуть також розвиватися після травми, інфекції чи крововиливу (вторинна арахноїдальна кіста). Найчастіше зустрічаються в ділянці середньої черепної ямки / сільвієвої щілини (50-60%), далі — задня черепна ямка (20-30%), супраселярна ділянка (10%) та конвекситальна поверхня. Кісти середньої ямки за класифікацією Галассі поділяють на Тип I (малі, у сільвієвій щілині), Тип II (середні-великі, зі стисканням скроневої частки) та Тип III (охоплюють усю скроневу частку). Кісти здебільшого безсимптомні й виявляються випадково на МРТ/КТ. Симптоми зазвичай зумовлені ростом кісти, ефектом об'ємного утворення або зміною динаміки ліквору. Внаслідок росту кісти можуть спостерігатися черепна асиметрія (особливо вибухання тім'ячка у немовлят), головний біль, судоми, геміпарез або затримка розвитку. Кісти задньої черепної ямки можуть проявлятися гідроцефалією, атаксією та ознаками ураження черепних нервів. Безсимптомні кісти лише спостерігають, тоді як симптомні потребують хірургічного лікування. Серед хірургічних варіантів — ендоскопічна фенестрація (відкриття стінки кісти для сполучення з ліквором), мікрохірургічна фенестрація або кістоперитонеальний шунт. Ендоскопічний підхід є малоінвазивним і особливо переважним при кістах середньої ямки та супраселярних кістах. Через ризик інфікування/закупорки шунта він зазвичай є останнім вибором. За умови ранньої діагностики та належного лікування прогноз чудовий, неврологічні наслідки трапляються рідко.
Спіна біфіда
Спіна біфіда — це вроджений дефект, що виникає внаслідок неповного закриття хребтового каналу при народженні. Можуть уражатися спинний мозок і нерви.
Краніосиностоз (передчасне зрощення швів черепа)
Краніосиностоз — це вроджений стан, що виникає внаслідок передчасного зрощення швів, які з’єднують кістки черепа немовляти. За здорового розвитку ці шви залишаються відкритими, дають місце для росту мозку і закриваються приблизно до 2 років. При краніосиностозі шви зростаються рано — ще до народження або в перші місяці життя; унаслідок цього форма голови змінюється, а ріст мозку може бути обмежений. Найпоширеніший тип — передчасне зрощення серединного шва на тімені; у цьому разі голова стає видовженою і вузькою в напрямку спереду-назад. При інших типах чоло може бути асиметричним, набувати трикутної форми або можуть зростатися кілька швів одночасно (найтяжча форма). Краніосиностоз трапляється приблизно в 1 із 2000–2500 новонароджених і у 2–3 рази частіше у хлопчиків. Деякі випадки поєднуються з певними синдромами (як-от Crouzon, Apert, Pfeiffer) і є спадковими; вони можуть супроводжуватися й іншими аномаліями. За ізольованої форми причина найчастіше залишається до кінця невідомою і є випадковою. За ранньої діагностики та хірургічної корекції, яку зазвичай виконують у віці 3–12 місяців, досягають хороших результатів. Без лікування можуть розвинутися підвищення внутрішньочерепного тиску, затримка розвитку, проблеми із зором і стійкі деформації.
Синдром фіксованого спинного мозку (Tethered Cord Syndrome)
Синдром фіксованого спинного мозку (Tethered Cord Syndrome — TCS) — це стан, коли нижній кінець спинного мозку (мозковий конус, конус медулляріс) прикріплюється до нижньої частини хребетного каналу аномальними тканинами (ліпома, потовщена термінальна нитка, рубцева тканина, дермоїдна/епідермоїдна кіста, діастематомієлія) та залишається натягнутим. За нормальної анатомії мозковий конус вільно закінчується на рівні хребців L1–L2 і прикріплюється до крижів тонким тяжем сполучної тканини, який називають термінальною ниткою (filum terminale). При фіксованому спинному мозку конус фіксований нижче (на рівні L3 або нижче), і в спинному мозку виникає аномальне натягнення. У дитячому віці з ростом кістки хребта видовжуються, але оскільки спинний мозок залишається фіксованим, натягнення зростає і виникає неврологічне ушкодження. TCS буває у двох формах: 1) вроджений (конгенітальний) TCS: поєднується зі spina bifida occulta, ліпоміеломенінгоцеле, розщепленням спинного мозку (split cord malformation); симптоми зазвичай починаються в дитячому віці. 2) набутий (acquired) TCS: розвивається через рубцеву тканину після перенесеної операції зі spina bifida, операції з приводу пухлини спинного мозку або травми; може виникати в будь-якому віці. Симптоми починаються непомітно: біль у ногах, слабкість, порушення ходи, дисфункція сечового міхура та кишківника, деформації стоп і шкірні ознаки на спині (оволосіння, гемангіома, ямочка, ліпома). Без лікування прогресуюче неврологічне ушкодження стає стійким. Рання діагностика та хірургічне вивільнення (detethering) зупиняють прогресування та можуть поліпшити симптоми.
Анатомія
У дітей розвиток головного мозку та хребта ще триває.