Гідроцефалія в дітей (накопичення мозкової рідини)

Найранішою ознакою гідроцефалії в немовлят є швидке збільшення обводу голови. Тім'ячко (фонтанел) стає напруженим і вибухає, під шкірою проступають судини. Очі можуть зміщуватися донизу (симптом призахідного сонця — setting sun sign). Немовля може бути надмірно занепокоєним, сонливим або мати труднощі із ссанням. Блювання, напади, затримка розвитку та ригідність шиї — інші ознаки. У дітей після закриття тім'ячка спостерігаються головний біль, блювання, летаргія, затуманення зору, порушення координації та зміни особистості. За появи будь-якого з цих симптомів слід терміново звернутися до дитячого невролога або нейрохірурга. Рання діагностика критично важлива для запобігання ушкодженню мозку.

Вентрикулоперитонеальний (ВП) шунт — це система тонкої трубки, що дренує надлишкову спинномозкову рідину (СМР) з мозку в черевну порожнину. Шунт складається з катетера, введеного в шлуночок мозку, регульованого клапана тиску та дистального катетера, що спускається в черевну порожнину. Операція триває 1–2 години під загальною анестезією і зазвичай потребує 2–3 днів перебування в лікарні. У більшості пацієнтів шунти залишаються на все життя, проте не в усіх випадках однаково. У деяких дітей динаміка СМР з часом може нормалізуватися, і може бути досягнута незалежність від шунта. Шунти можна ревізувати в міру росту, вони можуть закупорюватися або інфікуватися. Сучасні шунти в середньому працюють без проблем 5–10 років або довше. Регульовані шунти можна неінвазивно налаштовувати в міру росту.

Ендоскопічна третя вентрикулостомія (ЕТВ) — це мінімально інвазивний метод, альтернативний імплантації шунта в лікуванні обструктивної гідроцефалії. Під час процедури за допомогою ендоскопа заходять усередину мозку і роблять невеликий отвір на дні третього шлуночка, забезпечуючи природний відтік СМР до поверхні мозку. Переваги ЕТВ порівняно з шунтом: відсутність стороннього тіла (імпланта), низький ризик інфекції, відсутність механічної поломки, менша ймовірність потреби в повторній операції та довгострокова незалежність від шунта. Проте ЕТВ підходить не для всіх типів гідроцефалії; найкращі результати отримують за стенозу водопроводу, у дітей віком понад 1 рік і за обструкції, спричиненої пухлиною. Частота успіху становить 60–80 %, а у випадках невдалої ЕТВ виконують імплантацію шунта.

Ускладнення шунта (закупорка або інфекція) можуть загрожувати життю та потребують невідкладної допомоги. Симптоми закупорки шунта: раптовий сильний головний біль, блювання, летаргія (надмірна сонливість), дратівливість, вибухання тім'ячка (у немовлят), затуманення зору, порушення рівноваги та зміни свідомості. Симптоми інфекції шунта: гарячка (понад 38 °C), почервоніння-набряк-біль уздовж ходу шунта, біль у животі, ригідність шиї, блювання та погіршення загального стану. За інфікованих шунтів у посіві СМР виростають бактерії і потрібна антибіотикотерапія. У лікуванні зазвичай видаляють старий шунт, встановлюють тимчасовий зовнішній дренаж (ЗВД), призначають антибіотики, а після усунення інфекції встановлюють новий шунт. За будь-якої підозри на ускладнення шунта слід звернутися до відділення невідкладної допомоги.

Розвиток після лікування гідроцефалії залежить від часу діагностики, основної причини, типу лікування та ускладнень. Більшість дітей, яким рано встановили діагноз і успішно провели лікування, демонструють нормальний або близький до нормального розвиток. Однак якщо ушкодження мозку виникло до лікування гідроцефалії (тривало не лікували, недоношеність, інфекція, крововилив), можуть залишитися моторні, когнітивні чи зорові проблеми. Ускладнення шунта (повторні закупорки, інфекції) можуть негативно впливати на розвиток. Діти мають перебувати під регулярним наглядом нейрохірурга, невролога, розвиткового педіатра та реабілітації. Програми раннього втручання (фізіотерапія, логопедична терапія, спеціальна освіта) підтримують розвиток. Прогноз у більшості випадків добрий; багато дітей продовжують нормальне шкільне життя та ведуть самостійне життя.

Частину вроджених гідроцефалій можна запобігти. Прийом фолієвої кислоти (400–800 мкг на день) до вагітності та в першому триместрі зменшує дефекти нервової трубки (spina bifida) і пов'язану з ними гідроцефалію. Під час вагітності важливо уникати інфекцій; такі TORCH-інфекції, як токсоплазмоз, цитомегаловірус (ЦМВ), краснуха та герпес, підвищують ризик гідроцефалії. Спостереження за вагітністю слід проводити регулярно, а скринінги на аномалії (ультразвук, генетичні тести) не пропускати. У вагітних із високим ризиком передчасних пологів призначення токолітичної терапії та антенатальних кортикостероїдів зменшує ризик внутрішньошлуночкового крововиливу. Раннє лікування менінгіту та внутрішньочерепних інфекцій у немовлят після народження запобігає набутій гідроцефалії. Проте не всім випадкам гідроцефалії можна запобігти; роль відіграють генетичні та невідомі чинники.