Пухлини периферичних нервів

Переважна більшість пухлин периферичних нервів доброякісні; найпоширеніші шваннома й нейрофіброма не є раком. Злоякісний тип (MPNST) значно рідший. Тривожні ознаки, що наводять на думку про злоякісність: швидкий ріст утворення, посилення болю, ущільнення й втрата ваги. За відсутності цих ознак утворення, найімовірніше, доброякісне; проте потрібна остаточна оцінка.

Ризик залежить від типу пухлини. При шванномі утворення переважно розташоване збоку від нерва й може бути видалене за допомогою мікрохірургічної техніки зі збереженням нервових волокон; ризик стійкого ушкодження низький. А при нейрофібромі, оскільки утворення вплітається в нервові волокна, його видалення важче й може бути певна втрата чутливості чи сили. Можливі ризики детально обговорюють перед операцією.

Так, у відповідних випадках. При невеликих, повільно зростаючих доброякісних утвореннях без симптомів замість негайної операції можна обрати спостереження з регулярною МРТ. Якщо утворення зростає, спричиняє біль чи втрату сили або виникає підозра на злоякісність, розглядають операцію. Рішення ухвалюють відповідно до характеристик утворення й скарг пацієнта.

Відчуття «удару струмом» і поколювання в напрямку ходу нерва при легкому постукуванні чи надавлюванні на утворення (симптом Тінеля) — це важлива підказка, що вказує на походження утворення з нерва. Ця ознака наводить на думку про нервове походження утворення й спрямовує оцінку; остаточний діагноз встановлюють за допомогою візуалізації та за потреби біопсії.

Деякі можуть бути. Зокрема наявність кількох нейрофібром може бути пов’язана зі спадковим станом під назвою нейрофіброматоз. У цьому разі в людини та її родини шукають інші ознаки й можуть рекомендувати генетичну оцінку. А поодиноке ізольоване утворення переважно не пов’язане з цим синдромом. Лікар може рекомендувати додаткове обстеження відповідно до ознак.

Не завжди. При утвореннях доброякісного вигляду з типовими ознаками МРТ здебільшого дає достатньо інформації й можна планувати безпосередньо операцію чи спостереження. Проте у випадках підозри на злоякісність (швидкий ріст, посилення болю) за допомогою пункційної чи відкритої біопсії беруть зразок тканини й встановлюють остаточний діагноз у патології. Рішення ухвалюють відповідно до характеристик утворення на візуалізації.