Сирингомієлія (кіста з рідиною всередині спинного мозку)

Найчастіша причина — мальформація Кіарі, за якої структури в ділянці мозочка та стовбура мозку злегка провисають у бік хребтового каналу; цей стан порушує циркуляцію спинномозкової рідини й призводить до накопичення рідини всередині спинного мозку. Серед інших причин — перенесена травма спинного мозку, інфекції на кшталт менінгіту та пухлини спинного мозку. У деяких випадках явної причини не виявляють; такий тип зазвичай має повільніший перебіг.

Сирингомієлія зазвичай прогресує повільно, проте без лікування кіста з часом може збільшуватися й тиснути на тканину спинного мозку. Це може призвести до втрати чутливості, слабкості в руках і ногах, атрофії м’язів, а в запущених випадках — до стійких проблем із сечовим міхуром. Тому важливо стежити за симптомами й вчасно планувати лікування, спрямоване на причину. Швидкість прогресування різна в кожного пацієнта.

Мета хірургічного втручання — усунути основну причину, що спричинила кісту (наприклад, тісноту в ділянці краніовертебрального переходу), і в такий спосіб забезпечити зменшення кісти та зупинку прогресування симптомів. У багатьох пацієнтів кіста після операції зменшується, а симптоми стабілізуються. Проте результат різний у кожного пацієнта; те, наскільки відновиться наявне ушкодження нервів, залежить від конкретної ситуації. Тому й після операції проводять регулярне спостереження за допомогою МРТ.

Ні. Малі, безсимптомні та стабільні (такі, що не збільшуються з часом) кісти зазвичай не лікують одразу; їх спостерігають за допомогою регулярної МРТ та огляду. Рішення про лікування ухвалюють у разі збільшення кісти або появи чи прогресування симптомів. Мета — безпечно спостерігати кісту, уникаючи непотрібної операції.

При сирингомієлії кіста насамперед уражає волокна, що проходять через центральну частину спинного мозку й несуть відчуття болю й тепла; а волокна, що несуть відчуття дотику й положення, проходять через іншу частину спинного мозку, тому часто зберігаються. Тому типово, особливо на руці та верхній частині тулуба, відчуття болю й тепла знижується, тоді як відчуття дотику зберігається; ця «дисоційована втрата чутливості» є характерною ознакою захворювання.

Сирингомієлія розвивається не в кожного, у кого є мальформація Кіарі, проте ризик існує, оскільки це найчастіша причина. У людей із Кіарі поява нових оніміння, слабкості чи болю в руці й кисті потребує оцінки на предмет сирингомієлії. За допомогою МРТ легко видно, чи є кіста; тому в разі появи симптомів візуалізацію повторюють.