Краніальна хірургія (хірургія головного мозку)

Переломи хребта (переломи хребців)

Переломи хребців унаслідок травми, остеопорозу або пухлини

1Огляд

Швидка та зрозуміла інформація для пацієнтів

Що це за захворювання?

Переломи хребта (переломи хребців) — це злам або осідання тіла хребця з таких причин, як травма, остеопороз, пухлина чи інфекція. Найчастіше трапляються в поперековому (попереку) та грудному (грудях) відділах. У літніх пацієнтів через остеопороз (розрідження кісток) компресійний перелом може розвинутися навіть за мінімальної травми. У молодих пацієнтів вибуховий (burst) перелом або нестабільні переломи виникають унаслідок високоенергетичних травм, таких як падіння з висоти чи ДТП. Залежно від типу переломи класифікують як компресійний перелом (осідання передньої стінки), вибуховий перелом (роздроблення всього хребця) та перелом Шанса (згинально-дистракційне ушкодження). За стабільних переломів застосовують консервативне лікування, за нестабільних або таких, що спричиняють неврологічне ушкодження, потрібна хірургічна стабілізація. За остеопоротичних переломів мінімально інвазивними варіантами лікування є вертебропластика або кіфопластика. Завдяки ранній діагностиці та належному лікуванню зберігається здатність до руху й запобігається хронічному болю.

Симптоми

Сильний біль у попереку або спині (раптовий початок, посилюється в стані нерухомості)

Зменшення зросту та згорбленість (кіфотична деформація, особливо за остеопоротичних переломів)

Біль при дотику (болючість у ділянці перелому)

Обмеження рухів (труднощі з поворотом, нахилом)

Оніміння та слабкість у ногах (за наявності здавлення нерва)

Утруднення ходьби (за нестабільних переломів)

Утруднене дихання (за грудних переломів)

Втрата контролю над сечовим міхуром і кишечником (за ушкодження спинного мозку, рідко)

Методи діагностики

Діагноз переломів хребта встановлюють за допомогою клінічної оцінки та візуалізації. Оглядова рентгенографія (у прямій та бічній проєкціях) при первинній оцінці показує втрату висоти хребця, кутування та деформацію. Комп'ютерна томографія (КТ) детально показує лінію перелому, кісткові фрагменти та поширення в канал; вона є суттєвою для планування хірургії. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) оцінює здавлення спинного мозку, компресію нервового корінця, ушкодження диска, ушкодження зв'язок та набряк кістки (ознака гострого перелому); розрізняє давність перелому (гострий проти хронічного). Послідовності STIR та з пригніченням жиру показують гострий набряк. Сцинтиграфія кісток допомагає виявити множинні остеопоротичні переломи та метастатичні ураження. Під час неврологічного огляду оцінюють моторну силу, чутливість і рефлекси; ступінь ушкодження спинного мозку класифікують за шкалою ASIA. DEXA (вимірювання щільності кісткової тканини) визначає наявність остеопорозу та прогнозує ризик перелому (T-показник <-2,5). Критерії нестабільності оцінюють за теорією трьох колон Деніса: передня колона (передня поздовжня зв'язка + передні 2/3 тіла хребця), середня колона (задня 1/3 тіла хребця + задня поздовжня зв'язка), задня колона (ніжка, пластинка, фасеткові суглоби, міжостьова зв'язка). Ураження двох або трьох колон свідчить про нестабільність і потребує хірургії.

Методи лікування

Лікування переломів хребта визначають залежно від типу перелому, його стабільності, неврологічного ушкодження та загального стану пацієнта. За стабільних компресійних переломів (особливо остеопоротичних) застосовують консервативне лікування: спокій, анальгетичні препарати, корсет (грудопоперековий ортез — TLSO) на 6–12 тижнів, заохочують ранню мобілізацію. За остеопоротичних переломів для контролю болю мінімально інвазивними варіантами є вертебропластика (ін'єкція кісткового цементу в зламаний хребець) або кіфопластика (ін'єкція цементу після відновлення висоти хребця балоном); процедуру виконують під місцевою анестезією за 30–60 хвилин, вона забезпечує швидке полегшення болю у 70–90 % пацієнтів. Нестабільні переломи (вибуховий перелом, перелом Шанса), переломи з кістковим фрагментом у каналі або такі, що спричиняють прогресуюче неврологічне ушкодження, потребують хірургічної стабілізації. Хірургічні варіанти: задня інструментація (фузія транспедикулярними гвинтами), передня декомпресія та корпектомія (видалення тіла хребця з реконструкцією за допомогою кейджа), 360° фузія (комбінований передньо-задній підхід). За гострого ушкодження спинного мозку рання декомпресія (протягом перших 24 годин) підвищує шанс на неврологічне відновлення. За пухлинних переломів додатково потрібні онкологічне лікування (променева терапія, хіміотерапія) та хірургічне висічення. Реабілітація є суттєвою для всіх пацієнтів: фізіотерапія, вправи на зміцнення кісток, лікування остеопорозу (бісфосфонати, деносумаб, терипаратид), додавання кальцію та вітаміну D. Ризик ускладнень високий: псевдоартроз, недостатність імпланта, дегенерація суміжного сегмента, хронічний біль. За ранньої діагностики та належного лікування прогноз добрий, більшість пацієнтів досягають функціонального відновлення.

Вертебропластика (ін'єкція кісткового цементу)

Кіфопластика (відновлення висоти балоном + цемент)

Задня інструментація (фузія транспедикулярними гвинтами)

Передня декомпресія та корпектомія (видалення хребця + кейдж)

Консервативне лікування (корсет, спокій, анальгетики)

360° фузія (комбінована передньо-задня операція)

Лікування остеопорозу (бісфосфонати, деносумаб, кальцій/вітамін D)

Фізіотерапія та реабілітація

Kaynaklar

Greenberg MS. Handbook of Neurosurgery. 10th ed. Thieme; 2023.
Winn HR, ed. Youmans and Winn Neurological Surgery. 6th ed. Elsevier; 2011.
Steinmetz MP, Benzel EC, eds. Benzel's Spine Surgery. 5th ed. Elsevier; 2022.
Rhee JM, Boden SD, eds. Operative Techniques in Spine Surgery. 3rd ed. Philadelphia: Wolters Kluwer; 2021.

Bu içerik akademik kaynaklara dayanılarak hazırlanmış bilgilendirme amaçlıdır; tanı ve tedavi kararları için hekiminize başvurunuz.