Потилична невралгія (Нервовий біль потилиці та задньої частини голови)

Потилична невралгія — це сильний нервовий біль у потилиці та задній частині голови, схожий на удар струмом, що виникає внаслідок подразнення нервів потилиці. Мігрень же є іншим типом головного болю, зазвичай однобічним, пульсуючим, і відчувається переважно в ділянці лоба й скроні. Основні відмінності такі: потилична невралгія відчувається в потилиці та задній частині голови як удар струмом або пронизливий біль; мігрень — у ділянці лоба й скроні, пульсуюча. Мігрень часто супроводжується світло- та звукочутливістю, нудотою й зоровими симптомами, тоді як за потиличної невралгії зазвичай наявний лише біль. Потилична невралгія провокується такими чинниками, як рухи шиї та розчісування волосся. Під час огляду посилення болю при натисканні на потиличний нерв підтверджує потиличну невралгію; за мігрені цієї ознаки немає. Лікування також відрізняється: за потиличної невралгії застосовують нервові блокади й за потреби хірургію, а за мігрені — специфічні протимігренозні препарати.

Нервова блокада — це невелике втручання, яке виконують як для допомоги в діагностиці, так і для зменшення болю. Коли пацієнт сидить або лежить на животі, визначають точку, де проходить нерв на потилиці. У цю ділянку тонкою голкою вводять місцевий анестетик і за потреби протизапальний препарат. Процедура триває кілька хвилин і виконується амбулаторно. У значної частини пацієнтів біль незабаром тимчасово вщухає; така відповідь може підтверджувати діагноз, але сама по собі не є остаточним підтвердженням, оскільки інші типи головного болю також можуть реагувати на блокаду. Під дією протизапального препарату полегшення настає протягом кількох днів і може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Коли ефект минає, процедуру можна повторювати через певні проміжки часу. Серед можливих побічних ефектів — тимчасове оніміння в ділянці, незначна кровотеча або, рідко, алергічна реакція. Нервова блокада є безпечним методом, проте забезпечує тимчасове полегшення, а не остаточне лікування.

Операція зі звільнення нерва розглядається у пацієнтів із потиличною невралгією, які недостатньо реагують на медикаментозне лікування або лише короткочасно відповідають на нервові блокади. Зазвичай вона доцільна за таких умов: недостатня відповідь на препарати (зокрема на ліки проти нервового болю), тимчасова, але короткочасна відповідь на нервові блокади, тривалий біль, що погіршує якість життя, та виключення іншої причини (наприклад, пухлини). Втручання виконується через невеликий розріз у задній середній частині потилиці; розслаблюється ділянка м'яза, що стискає нерв, і нерв вивільняється. Операція триває недовго, а перебування в лікарні зазвичай становить один-два дні. У деяких пацієнтів біль стійко зникає або помітно зменшується; однак доказів щодо ефективності цих втручань обмаль, вони можуть не давати стійкого результату в кожного пацієнта, і після лікування біль може виникнути знову. Серед можливих побічних ефектів — зазвичай тимчасове оніміння на потилиці й рідко інфекція рани. Це безпечний хірургічний варіант, який виконується через невеликий розріз.

Стимуляція потиличного нерва — це метод, який застосовують у пацієнтів із хронічною потиличною невралгією, стійкою до медикаментів і хірургії. За допомогою слабких електричних імпульсів регулюється активність нерва, і сприйняття болю зменшується. Її розглядають за таких умов: біль, стійкий до препаратів, відсутність відповіді на нервові блокади або лише короткочасна відповідь, відсутність відповіді на операцію зі звільнення нерва чи повторне виникнення болю. Під час процедури під шкірою вздовж нерва на потилиці розміщують тонкі електроди. Спочатку проводять пробний період; якщо біль помітно зменшується, встановлюють постійну систему. У постійній системі в тіло імплантують невеликий пристрій, що забезпечує стимуляцію. У значної частини пацієнтів біль зменшується наполовину або більше. Серед можливих проблем — зміщення електрода, інфекція та тимчасові зміни чутливості, пов'язані зі стимуляцією. Важлива перевага цього методу — те, що він регульований і за потреби оборотний, не залишає стійкого пошкодження тканин.

Так, мальформація Кіарі — стан, за якого нижня частина мозочка опускається нижче норми в задній частині мозку, — може бути однією з рідкісних причин потиличної невралгії. Це опущення може спричиняти біль, схожий на потиличну невралгію, натягуючи або стискаючи нерви потилиці та оболонки в цій ділянці. Відмінною рисою болю, пов'язаного з цим станом, є його посилення під час кашлю, натужування або фізичного навантаження. Крім того, можуть супроводжувати такі симптоми, як порушення рівноваги, утруднення мовлення й оніміння в руках. Діагноз встановлюють за допомогою МРТ мозку та шиї; тому візуалізація важлива для всіх пацієнтів із підозрою на Кіарі. У цьому випадку остаточним лікуванням є операція, що вивільняє задню частину мозку; після неї в багатьох пацієнтів біль у потилиці зменшується або зникає. Нервові блокади можуть забезпечити тимчасове полегшення, але справжнім рішенням є лікування, спрямоване на основну причину.

Так, потилична невралгія та хронічна мігрень часто можуть виникати разом, і подеколи їх буває важко відрізнити одна від одної. На це є кілька можливих причин: нерви потилиці та нерви обличчя об'єднуються у спільному центрі в стовбурі мозку, тому подразнення одного може провокувати інший. Крім того, у міру тривання нападів мігрені в м'язах шиї можуть розвиватися хронічні спазми; це, стискаючи потиличний нерв, може провокувати потиличну невралгію. Тривалий біль із часом може призводити до того, що нервова система стає чутливішою до болю; у цьому випадку обидва види болю посилюються. У розрізненні посилення болю при натисканні на потиличний нерв і відповідь на нервову блокаду підтверджують діагноз потиличної невралгії; за мігрені цих ознак немає. У такому разі лікування планують одразу на обидві проблеми: для мігрені застосовують специфічні протимігренозні та профілактичні препарати, для потиличної невралгії — нервові блокади та препарати проти нервового болю. Метод нервової стимуляції також може бути ефективним в обох станах.